Однією з цілей дослідження було з’ясування питання, чи має значення:

• стать адвоката – для клієнта та для суду;

• стать судді (загалом чи для певної категорії справ);

• стать сторони – для судді.

Більшість адвокатів відзначають, що стать не має значення для клієнта, однак серед адвокатів-жінок таких суттєво менше (56%), аніж чоловіків (68%). Решта вважає, що клієнти так чи інакше обирають стать адвоката. Причому цей показник суттєво вище серед жінок – 12% вважають, що стать адвоката завжди має значення, і ще 31% – що має значення для певної категорії справ. У цілому, адвокати-чоловіки більш схильні нівелювати значення статі для клієнта (відповідно, 6% вважають, що стать має значення завжди, 26% – для певної категорії справ).

Відповідно, адвокати-жінки кажуть, що не стикались з тим, що клієнти наполягають на співпраці з адвокатом певної статі у 40%, чоловіки – у 64%. Тобто адвокати-жінки відчувають вплив своєї статі на професійне життя гостріше, аніж

їхні колеги-чоловіки.

Клієнти-жінки у 8% наполягають на адвокатах-чоловіках, клієнти-чоловіки ніколи не наполягають на адвокаті-жінці. Такий дисбаланс свідчить про певні упередження з боку чоловіків-клієнтів – вони здебільшого формують попит на адвокатів-чоловіків – та про існування ґендерних стереотипів.

Частина клієнтів віддають перевагу адвокатам-чоловікам, особливо у кримінальних справах, – через необхідність контактувати з правоохоронними органами. Вважається, що адвокатам-жінкам це робити важче. Крім того, досить поширені стереотипи, що чоловіки більш витривалі, наполегливі та дають більше впевненості клієнту. Загалом, на думку адвокатів, клієнти вважають, що:

• адвокати-чоловіки вселяють більшу впевненість клієнту, виглядають більш статусно й солідно;

• адвокати-чоловіки більш упевнені й цілеспрямовані; вони фізично витриваліші; їм притаманна більша психологічна стійкість, відповідно, вони менш емоційні та їм легше знайти спільну мову з правоохоронцями; отже, їм легше довірити свою долю, зокрема захист в кримінальному провадженні, тоді як адвокат-жінка на певному етапі морально не витримає навантаження, особливо у складних справах, її емоції переважатимуть над розумом, і вона відмовиться захищати клієнта;

• адвокати-чоловіки більше можуть працювати в стресових ситуаціях і присвячують більше часу справі;

• адвокати-чоловіки не настільки заклопотані домашніми справами і дітьми, вони менше витрачають часу на себе, а більше на клієнта;

• адвокат-чоловік в розумінні клієнта є більш сильною особистістю;

• в суспільстві є стереотип, що адвокат – чоловіча професія, а розгляд «складних» справ – не жіноча справа;

• жінку не асоціюють з кваліфікованим спеціалістом; сприймають не серйозно, а винятково як сексуальний об’єкт; існує негативне ставлення слідчих до адвокатів-жінок;

• адвокат-жінка неспроможна захистити клієнта через свою слабкість, адже в роботі необхідно спілкуватися з правоохоронцями, які переважно є чоловіками; необхідно виїжджати за потреби в нічний час; бувати серед ув’язнених, у закладах тимчасового тримання;

• адвокат-жінка має вищий рівень довіри та ефективності спілкування з клієнтом, особливо у сімейних спорах;

• адвокат-жінка обирає не досить активний захист;

• існує упередження, що чоловіки у кримінальних справах більш компетентні;

• захисник-чоловік краще порозуміється з клієнтом-чоловіком;

• клієнт-жінка переважно звертатиметься до адвокатів-чоловіків.

Стосовно адвокатів-жінок респонденти запропонували менше варіантів, що зводяться, по суті, до двох основних мотивів: «жінка краще розуміє жінку», «жінка-клієнт не хоче бачити чоловіків у справах про розірвання шлюбу».

Вважається, що адвокат-жінка:

• краще зрозуміє та співчуватиме клієнтці;

• легше порозуміється з клієнткою.

Загалом, клієнти-жінки у справах про розірвання шлюбу бажають співпрацювати з адвокатом-жінкою, однак трапляється, що і клієнт-чоловік чомусь обирає адвоката-жінку.

Таким чином, як засвідчили результати опитування, вибір статі адвоката пояснюється набором стереотипів, зокрема:

• стереотипами маскулінності-фемінності, які є нормативними уявленнями про соматичні, психічні, поведінкові властивості, притаманні для чоловіків і жінок. Так, у стереотипному уявленні маскулінності фіксуються «активно-творчі» характеристики, такі як активність, домінантність, упевненість у собі, логічне мислення, здатність до лідерства. Фемінність, навпаки, характеризується як «пасивно-відтворююче начало» і дістає вияв у залежності, піклуванні, тривожності, низькій самооцінці, емоційності. Зазвичай маскулінні характеристики протиставляються фемінним.

Джерело: Фулей Т.І. Ґендерна рівність при здійсненні правосуддя / т.і. Фулей. – К.: ваіте, 2016. - 180 с.